Історія журналістики. Історія видавничої справи
Форми передачі інформації виникли ще в первісному суспільстві. Це було необхідним для переходу від первісного стада до людських стосунків. Величезну роль у цьому відіграли форми праці, які згуртували людей. Саме через роботу виникала необхідність обміну повідомленнями. Спочатку це були просто звуки, а потім - мова. Так, потреба в обміні інформацією призвела до розвитку форм знакового спілкування. Воно допомагало організувати роботу та регулювати поведінку у різних сферах діяльності первісно-общинного ладу. Обмін інформацією, в якому задіяні зір і слух, відігравав важливу роль у формуванні суспільної думки. Жести та міміка стали основою створення уявлень про світ. Отже, вже в ті часи зароджувалася основа майбутніх масово-інформаційних процесів.
З виникненням держави ускладнилися і форми життя. Саме тоді особливо активну роль у поширенні суспільної інформації відіграють оратори. Політична діяльність визначних ораторів давнини, зокрема, Демосфена та Цицерона є доказом пражурналістської діяльності. Бо вони цілеспрямовано й масово поширювали відомості, надавали їм ідейно-психологічного забарвлення, формували думки, уявлення та прагнення людей, що спонукало їх до дій. Представники державної влади для сповіщення підданих відправляли своїх гінців: глашатаїв, дяків, герольдів. З усними формами поширення інформації пов'язані й відомі нині слова: «форум», «трибуна», «віче», «дума» та інші. Чимало з них збереглося в назвах газет та журналів, що свідчить про міцний зв'язок журналістики з пражурналістськими явищами. Крім того, розвивалися й письмові форми масової інформаційної діяльності. Згодом, виникли прокламації та листівки. На їх основі сформувалися жанри публіцистики, які ввійшли до журналістської практики. Утім, у великих древніх державах, усних формпоширень інформації виявилося недостатньо, як і розсилання гінцями письмових повідомлень. Тому виникли «писані» форми пражурналістики - подоби газет. Відомо, що у древньому Єгипті при дворі фараонів готували газети з папірусних сувоїв. Згодом у римській державі за вказівкою Юлія Цезаря стали «виходити» зведення різних звісток: «ActaSenatus» і «Actadiurnalpopuli Romani». Повідомлення писалися на вкритих гіпсом дошках, які вивішувалися в окремих місцях. А письмові копії розсилали містами та провінціями Риму. Наприклад, у Японії існували «газети» - відбитки з обпалених глиняних дошок. Відома найстаріша «газета» - «Іоміурі Каварабан» 1615 року. У Великобританії поширювалися рукописні аркуші «News Letters».
З розвитком пражурналістської діяльності виникає потреба в фахівцях «інформаційної служби». Справжню репортерську діяльність розгорнули французи. Спочатку люди просто збиралися для спілкування на площах Парижа. Згодом створили спеціальні бюро новин, де поширювали необхідну інформацію для багатих парижан і провінційних замовників. Такі бюро новин - прообрази редакції - згодом з'явилися й у Німеччині, Італії та інших країнах. Вони займалися здобуванням та продажем зацікавленим людям інформації про торгові справи та політичні події.
Власне журналістика - друковані періодичні видання - виникла після винаходу друкарства. У Європі друкуються календарі, збірники звісток, аркуші - безпосередні аналоги газет, журналів і альманахів. Вирішальним чинником виникнення журналістики стають соціально-економічні причини. Рубіж XV-XVII століть - час активного формування ринкових відносин, зростання міжнародної торгівлі. У цей час виникають великі централізовані абсолютистські держави, розвиваються наука і культура, зростає прошарок освічених людей, розширюється читацька аудиторія, виникає поштова служба. Перші газети, розраховані, насамперед, на купців і городян, містили інформацію про торгові шляхи, ціни, рухи товарів, внутрішнє життя країн, міждержавні відносини та інформацію, важливу для ділових людей на той час. Перша друкована російська газета з'явилася ще за часів Петра I. У ній повідомляли про закордонні та внутрішні події держави. 1702 року вийшли в світ перші номери «Ведомостей». Цар їх складав самостійно, відбираючи до публікування потрібні новини. У різні роки газета виходила з різною періодичністю і лише через чверть століття стала регулярною друкованою газетою, яка видавалася щотижня по вівторках і п'ятницях.
На межі XIX і XX століть винайшли радіо й телебачення. Печатка, радіо і телебачення є своєрідним "тріумвіратом" засобів, кожен з яких має низку особливостей подачі інформації. Спільне - це здатність донести її до аудиторії - оперативно, зрозуміло та образно. Після трьох перших етапів розвитку (усне мовлення, письмові форми, технічні засоби копіювання тексту і зображення, звуко- відеоматеріалів) настає четвертий, заснований на пануванні електронно-комп'ютерних особливостей - час multimedia. Споживач інформації розпоряджається єдиним комп'ютерним пристроєм, що об'єднує властивості телевізора, радіоприймача, телефону, електронної пошти, факсу, фото- відеокамери.
Четвертий тип каналів інформації - це електронні версії і дайджести газет, тобто електронні газети й журнали, радіо й телебачення, інтернет-мовлення, сайти окремих журналістів - в режимі реального часу. Отже, комп'ютерні мережі поєднують у собі можливості всіх типів ЗМІ. Основною перевагою електронного видавництва є висока оперативність інформації. Застосування гіперпосилань забезпечує швидкий доступ до довідкової інформації, ще є можливість включати у текст мультимедійні ресурси.
Журналістика пройшла складний історичний шлях. Вона вдосконалювалася під впливом того суспільства, якому мала служити. Преса - дзеркало національної та світової культури на конкретному історичному етапі. Професія журналіста виникла та розвивалася через необхідність передавати та отримувати інформацію, через політичні, ідеологічні та економічні явища в суспільстві, матеріально-технічний та духовний прогрес людства.